Реальность - внутри нас. А все, что вокруг нас - это иллюзия реальности, каким бы странным это нам ни казалось. Почему так?
Все, что нас окружает, мы пропускаем через мозг, который воспринимает всю информацию: зрительную, слуховую, тактильную и моделирует мировоззрения, свое мировоззрение. Это - собственная модель, которая сохраняется и существует внутри нас постоянно. Это - наша реальность, потому что она всегда с нами. То, что вокруг нас - это временная иллюзия. Она сейчас есть, а через мгновение - уже нет. Подобно тому, как вода, которая постоянно течет и проходит.
И от величественных культур, цивилизаций, достижений остаются только обломки, руины и прошлого не вернешь. Тот мир, что снаружи, состоит из коротких проходящих моментов; а то, что внутри - оно если есть, то есть. Независимо от скорости течения времени или влияния обстоятельств внешнего мира.
Если мир, который мы строим внутри себя, становится царством праведности, мира и радости, и является для нас реальностью, тогда человек достигает единства с Источником жизни и Создателем времени. Тогда Царство Божье, которое формируется внутри нас, становится
объективной реальностью. Такой человек уже сейчас становится частицей вечного Бытия, и даже смерть тела не лишает этой вечной перспективы, ибо во время возвращения Христа этот духовный человек воскресает с выстроенным внутренним мировоззрением. Итак, если мы теперь
выстраиваем внутри себя мышление, абстрагированное от этого суетной жизни, наша жизненная позиция становится стабильной, незыблемой.
Не стоит искать стабильности в этой системе, которая является нестабильной от начала и никогда стабильности не достигнет. Стабильность достигается не внешними реформами, а согласованию нашего внутреннего мира с высшей реальностью, существующей вне этого мира; с
грядущим новым миром, который приготовил Создатель.
Если дискуссии о политике, экономике, религии, национальности захватывают полностью наше мышление, тогда мы стоим на пути, который приведет нас к разочарованию. Это - мыльный пузырь, который надувают, которым любуются, а потом он взрывается и остается только разочарование, крушение жизненных надежд.
В масштабе Вселенной, частицей которого мы являемся, такие споры не имеют смысла. И человек, который поднимается над этим, понимает ненужность этой "мышиной возни". Такой человек с Божьей помощью находит единомышленников - тех, кто уже сейчас мыслит другими
категориями и для которых это все суетное, временное, теряющее свое значение и ценность. И поэтому этих людей Создатель уже сейчас принимает как своих детей.
То, что вечное - совершенное, его исправлять не надо. То, что несовершенное - бесконечное в реформировании, поэтому вокруг таких бесполезных вещей не утихают нескончаемые дискуссии.
Но они «бесконечны» до тех пор, пока существуют люди, которым интересны эти беспредметные разговоры. С окончанием этой цивилизации закончатся и эти «мудрые» на вид дискуссии. Ибо они подобны короткому замыканию, а именно - расходуется очень много энергии, а польза почти нулевая.
Из книги "Что дальше..."
http://dobro-m.ucoz.com
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Долго ль? - Valentina Prokofjeva "Ибо если между вами зависть, споры и разногласия, то не плотские ли вы? и не по человеческому ли [обычаю] поступаете?"
(1Кор.3:3)
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
