Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Молодець, Галинко! Написала всю правду! Комментарий автора: Надю, дякую! У Бога вся правда!!!
Я була майже 2 тижні в Києві, бачила афіші та різну інформацію про підготовку до святкування... Думала про це все... Молилася... А коли приїхала додому Бог дав написати цей вірш.
Знаю, що і в Києві, і по всій Україні є справжні Благовістники, які зможуть використати і це святкування для того, щоб приводити людей до Живого Бога і до спасіння))))))
Васильева Валентина
2013-07-26 19:57:02
ЦIкаво а Христа, з рода Авраамова, запросили на це свято? I яке мIсце Йому запропонують? Комментарий автора: На превеликий жаль, Ісусові часто нема місця ні в наших серцях, ні в наших церквах... Господи, помилуй нас!!!
Валентина Никитюк
2013-07-28 05:46:27
Дуже вдячна за такі прості,зрозумілі,доступні до серця слова!Ви-молодець!І,якщо Господь дає Вам цей дар,-не ховайте його.Думаю,що Ви не будете рожсержені,якщо я Вашого листа прочитаю перед нашими парафіянами.Хай Бог допомагає Вам. Комментарий автора: Я дуже вдячна Вам за вашу увагу, слова розуміння і підтримки!
Я буду вам дуже вдячна, якщо ви справді зможете поділитися цими роздумами, які дав мені Господь, з іншими людьми. Я друкую свої твори на сайтах інтернету не для своєї слави, але для того, щоб люди вчилися шукати Бога і відкривали до Ісуса Христа свої серця.
Поэзия : Я припадаю к родному плечу - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
В канун самых ярких и светлых праздников Нового года и Рождества,
наверное, все же не должно нам говорить о бедах и невзгодах... но, вчерашнее искреннее сопереживание сердечной боли очень славного человека... сложилось, вернее, излилось в это стихотворение и внезапно напомнило мне и то давнее при_давнее, но такое близкое по поэтической моей отзывчивости... "чужого горя не бывает"?! - конечно же не бывает! и это не пустые слова - если не очерствел душой... если не ослеп и не оглох - сердцем... и особенно, если очень и очень хорошо знаешь тех людей...
Одной из моих стихо/героинь уже давным-давно нет с нами...
Второй - нашей современнице, и еще молодой, красивой и умной, необычайно доброй и обаятельной, по-женски трепетно-нежной и сильной натуре... жить бы, да жить в любви и счастье - которое поверьте на слово, она действительно заслужила! но только счастье-то её... такое трудное... хоть и трепетно оберегаемое ею... по крохотным крупицам - среди болей её житейских невзгод... и не очень-то оно её жалует... постоянно испытывая на прочность и без того... израненно-надорванное... тяжкими испытаниями... хрупкое, сущностью её, великодушно-чистое сердце...
Женская доля?!
что же это такое...
и почему на этой земле нельзя быть просто счастливой?..
когда сама так щедра - на отдачу тепла и света,
как лучезарная звездочка, как ясное солнышко...
Милые женщины! счастья Вам и любви - во взаимности пониманий!!!
С наступающим Новым Годом!!!
Счастливого Вам Рождества!!!
Пусть судьба будет к Вам благосклонней
и не в далеком библейско-призрачном, заоблачностью - Раю...
а именно здесь - на Земле, обыденно-земное Ваше счастье... в мудрой доброте людского понимания и любви!!!
